Івасик Телесюк - звичайний
хлопчик. Від кіно та мультиків за вуха не відтягнеш. От тільки часу на
це в нього зовсім небагато. Весь день розписаний по хвилинах – навчання,
гуртки, спортивні секції… Чого тільки батьки для Івасика не вигадують…
І от одного разу
вигадали вони поїхати за місто відсвяткувати мамин день народження.
До свята в лісовому будиночку готувалася вся родина.
Вирішували, як прикрасити двір, які влаштувати сюрпризи, а найголовніше – що
подарувати. Івасик довго не роздумував. Він знав, що найкращий дарунок – це книга.Тому й придбав на всі свої гроші яскраву книжку з малюнками. А називалась вона «Здорова їжа». Адже мама так любила готувати. А Івасик – любив мамині страви …і маму.
Тільки тримати
подарунок удома було небезпечно. Раптом мама знайде і завчасно зрадіє. Треба
було знайти дарунку надійне сховище. А кращого місця,
ніж ліс, годі й шукати.
Тож Івасик
вирушив у ліс. Варто сказати, що ліс хлопчик бачив хіба що по телевізору.
Все йому тут було цікаво. Він озирався по сторонах. Прислухався до кожного шурхоту. І раптом на дереві побачив здоровенного кота.
- Киць-киць-киць!
– погукав Івасик.
Але котище, ніби
й не почув хлопчика. Він розлігся на гілці і ліниво вмивався.
Хлопчик кликав
кота знову і знову, махав руками, приманював бутербродом із сиром, але кіт не
озивався.
Івасик аж
спітнів, гукаючи кота. Тепер він уже не міг так просто піти. Хлопчик вирішив
будь-якою ціною дістати його. І… поліз на дерево. Ступив на одну гілку,
перескочив на другу. А третя була зовсім тоненькою.
-
Витримає,
- подумав Івасик…
Але гілка не
витримала, і хлопчик полетів униз.
Усе
закрутилося-завертілося, як у калейдоскопі. Івасик навіть зажмурив очі.
А коли розплющив,
побачив над собою кота.
-
Ну
що, очу-у-уняу? – несподівано промовив кіт.
Івасик аж
підскочив від несподіванки.
-
Очу-уняу!
– підтвердив кіт і зник у хащі.
– Мабуть, я головою вдарився, коли падав, – подумав Івасик.
Та, як ви вже
зрозуміли, хлопчик був не з лякливих.
Він підняв із
землі свій рюкзачок і побіг за котом.
Через якийсь час
Івасик побачив перед собою страшнуватий частокіл.. Хлопчик швидко зметикував, як здолати цю
перепону і за кілька хвилин уже був за нею.
Івасик не повірив
своїм очам, коли побачив… хатинку на курячих ніжках.
- Точно вдарився,
- подумав він і потрусив головою, але хатинка нікуди не зникла. Навпаки – з неї
вийшла справжня Баба Яга. А слідом за нею той самий балакучий котище.
Спершу Івасик
зовсім розгубився, адже в казки він давно не вірив. Що ж це таке?
-
Ага!
Знаю!– розміркував хлопчик. - Тут знімають кіно!
Стати кінозіркою
було Івасиковою заповітною мрією. Такої
нагоди наш герой втратити не міг.
Він стрімко вискочив
на ґанок і закричав:
- Візьміть і мене
в кіно! Не пожалкуєте, – благав хлопчик. – Дивіться, як я вмію.
Баба Яга з котом
лише мовчки перезирнулася.
- Рятуйте! –
щосили заверещав Івасик. – Бабо Яга, не їж мене! – Хлопчик з усіх сил намагався
показати свої таланти, але Яга тільки кліпала очима.
- Де тут у вас
камери? – не здавався Івасик.
- Яке кіно? Які
камери? Ти хоч розумієш, куди потрапив? – просичала старенька і грізно клацнула
зубами.
Вперше за весь
час Івасику стало лячно!
- А-а-а! Рятуйте!
– тепер уже по-справжньому заволав він. – Не їж мене!
- Дуже треба мені
тебе їсти, - образилася бабця і пішла собі в хату.
- На дієті вона,
- втрутився в розмову кіт, - От уже триста років. Живіт замучив. А я її попереджав: Не можна стільки смаженого. Не
слухала! Тепер казиться.
Город завела, а готувати не вміє.
От і доводиться
тепер нам, як кролям, сиру моркву з капустою гризти. – кіт печально потер лапою
черево.
- Ось тут
написано, як готувати смачне й корисне,
- радісно сказав Івасик і витяг з рюкзачка книгу.
Потім вони з котом
набрали на городі овочів і приготували смачнюще рагу.
- От,
пригощайтесь, - запросив Івасик бабцю до столу, - це і смачно, і корисно.
Поки ласували
стравою, Івасик встиг розповісти новим друзям про те, що нового у світі і про
мамин дарунок. Від такої смакоти Яга зовсім роздобріла:
- Ну й книга, оце
так скарб, - не припиняла дивуватися вона, наминаючи рагу.
Івасик згадав,
якою похмурою вона була раніше і не міг повірити своїм очам.
Хлопчик не знав,
як вчинити. З одного боку - Язі дуже потрібна ця книга. З іншого – що тоді
подарувати мамі?
- От! Залиште її
собі, - рішуче сказав Івасик, протягуючи книгу Язі. – А для мами я щось
придумаю.
- Дякую, але
нічого лишати не потрібно. – всміхнулася бабуся. – Я все-таки Яга. Теж дещо вмію.
Баба Яга узяла
книгу, поклала її до старої шафи і промовила заклинання:
Ану шафо, диво-шафо!
Попрацюй-но, як дзеркафа!
Віддзеркаль те, що в тобі
Була одна, а стало дві!
Івасик аж рота
відкрив, коли Яга витягла з шафи дві однаковісінькі книжки.
- Ти подарував
диво мені, а я дарую тобі, - підморгнула хлопчикові Яга. – Зрештою, яка казка
без дива?
Отримавши
подарунок, мама стала ще частіше радувати усіх своїми смачними шедеврами.
Яга теж щодня
частувала кота новими корисними стравами.
Коли Івасик
приходив до них у гості, не переставав дивуватися:
- І як одна
маленька книга зробила стількох людей щасливими?
Кіт відсьорбнув
із блюдця киселю й промуркотів:
- Щастя не
ділиться а множиться, віддаєш - і його стає вдвічі більше.
Переклад і літературна обробка Марини Куцик-Герасименко.
Iлюстрації Вікторії Протас
Видеоверсия сказки в рамках телепроекта "Сказка з папой" ("Казка з татом") на канале "ПлюсПлюс" (Украина). Приятного просмотра!
Комментариев нет:
Отправить комментарий