Івасик Телесюк і Водяник

Івасик Телесюк – звичайний хлопчик. Тільки дуже непосидющий. Чого лиш батьки не вигадують, щоб спрямувати його кипучу енергію в мирне русло. Якось, наприклад, вигадали вивезти хлопчика за місто - оздоровити. Але й у лісі Івасик не сумував - випадково потрапив у Чудний світ. Там він познайомився з Бабою Ягою та Котом. І тепер із хлопчиком постійно трапляються якісь чудасії.

Того дня Івасика навіть будити не довелося, він сам підвівся з першими півнями і поспішив до хатинки Яги. А все тому, що Кіт пообіцяв відвести хлопчика на озеро, порибалити. Для такої події дідусь йому навіть вудки подарував.

Івасик мчав лісовою стежиною і вже хотів перескочити через рів, як раптом щось схопило його за ногу і потягло донизу.

- Стережись! – почув він дзвінкий голос Гілочки.

Дівчинка протягнула йому лозину, Івасик схопився за неї і за мить опинився на гілці, поряд зі своєю рятівницею. 

- Що це було? – спитав хлопчик у Гілочки.

- Кусаки-хватаки за ніч виросли до неймовірних розмірів, - сказала дівчинка і махнула рукою на велетенських мухоловок, що росли в рову.

Вони дійсно були гігантськими.

-         Треба попередити Ягу й Кота, - захвилювався Івасик.

-         Уже попередила, - всміхнулася Гілочка. – Вони на озері.

-         То Кіт уже там? – стрепенувся хлопчик. - От хитрий. Без мене всю рибу зібрався переловити.

-         Навряд чи йому вдасться спіймати бодай одну рибину, - похитала головою Гілочка.

-         Йому, може, й не вдасться, а от я точно додому без улову не піду. – Івасик гордо показав Гілочці вудки.

-         Ходімо. Зараз сам усе побачиш, – зітхнула лісова дівчинка.

На озері бушував справжній шторм. Придивившись, Івасик зрозумів, що його влаштував велетенський карась. Він скажено звивався посеред водойми.

На березі стояли Яга та Кіт.

- Не втримається, - сказала Яга.

- А я кажу - втримається, - заперечив Кіт.

- Що тут відбувається? – спитав Івасик. – Хто там борсається у воді?

- Водяник, - пояснила Яга. – Сьогодні в озері звідкілясь узявся скажений карась-переросток. От Водяник і намагається його приборкати.

- А-а-а-а! – почулося з озера.

- Ляга-а-ай! – заверещав Кіт.

З переляку всі прихилили голови. Над ними щось просвистіло і на траву впав здоровецький дядько з хвостом.

- Ти цілий? – поцікавився Кіт.

-  І не таких приборкував, – хмикнув Водяник. – Але звідки тут узялося це чудовисько?! Магія якась.

- Нема тут ніякої магії, - заявила Яга. – Інше тут щось, зі світу людей.

– Отруйні відходи!  - припустив Івасик, згадавши знаменитих черепашок. – Це карась-мутант!

- Що? – не зрозуміли казкові жителі.

- Карась-мутант! – повторив Івасик.

- І кусаки теж! – здогадалася Гілочка.  – Струмок, що біжить через рів, впадає сюди.

- Так! По ньому в озеро й потрапили отруйні відходи, - сказав Івасик Водянику.

- Що?! – заревів озерний правитель. – Хто посмів?!

- Відповідь треба шукати в світі людей, - відповів Кіт.

Водяник стукнув об землю хвостом і з води на берег викотився величезний акваріум на колесах. Велетень ледве в нього заліз і рішуче заявив:  

- Їдьмо зараз же!

- У такому вигляді ви навряд чи далеко заїдете, - засумнівався Івасик.

- А навіщо кудись їхати? – загадково всміхнулася Яга. – От вам диво-двері. Приведуть, куди потрібно.

Сказавши це, бабця дістала з рукава полотняний сувій, розгорнула його і він миттю перетворився на старовинні розписні двері.

- А що з цим робити? – Кіт показав лапою на здоровецького карася, що хлюпався посеред озера. – Він же тут усю воду скаламутить.

Вирішено було зловити мутанта на гачок. Для цього й вудка Івасикова стала в пригоді. Спершу над нею трохи почаклувала Яга, щоб міцнішою стала, а потім уже гуртом тягнули рибину до берега.

- Оце так улов! – дивувався Івасик. – Діду розкажу - не повірить.

- Ви йдіть, - сказала Яга, - а ми з Гілочкою цю мутанту притримаємо. Тільки покваптеся.

- Ми швидко, - запевнив її Кіт, а потім промовив:

– Ану двері-диварі,

Відімкніть замки свої

Приведіть до того нас,

Хто потрібен у цей час.

Завіска на дверях заграла яскравими іскрами, затремтіла і піднялася вгору. Ступивши в чарівний прохід, Івасик, Кіт та Водяник опинилися в світі людей.

Прямісінько в кабінеті директора Хімзаводу, що забруднював не тільки довкілля, але й Чудний світ.

Директор подивився на чудернацьких відвідувачів і закричав:

- Куди зі звіром? Тут вам не цирк!

Мешканці Чудного світу не злякалися, стали вимагати негайно припинити забруднення довкілля.  Але директор і слухати їх не став, наказав виставити за двері.

- Ну я тобі покажу, як мені воду каламутити, - розсердився Водяник й тупнув ногою. Цієї ж миті кабінет директора наповнився смердючою бридотою майже до стелі.

- Припині-і-і-іть, - жалібно пропищав директор, мало не захлинаючись, - я поставлю очисні споруди.

Варто сказати, що цей чоловік рідко дотримувався обіцянок, але ковтати ряску з болота йому більше не хотілося.

Наступного ж дня очисні споруди були встановлені і озеро знову стало блакитним.

Нарешті Івасик міг випробувати дідусів подарунок. Вони з  Котом сіли на бережку й заспівали:

Коропів, карасиків,

Щук та окунців,

Сомів і підлящиків

Повно в озерці.

І на душі їм було дуже радісно. Так завжди буває, коли зробиш хорошу справу.

Не вірите? Тоді спробуйте самі. Ні, не треба одразу бігти до директора Хімзаводу. Почніть із малого – приберіть у своїй кімнаті або вимийте посуд – і побачите, як засяють радістю очі батьків. 

ІНШІ ВІДЕОКАЗКИ

ПЕРСОНАЖІ

Казка з татом Івасик Телесюк Антон Сіяніка Ивасик Телесюк Антон Сияника Willy Tilley Anton Siyanika