воскресенье, 2 ноября 2014 г.

Івасик Телксюк і Царівни-жаби


За той час, що Івасик Телесюк провів у Чудному світі, він уже встиг знайти чимало друзів. Тепер казковим героям ніколи сумувати. Усі радіють, веселяться. От тільки Кощію це не до вподоби. Тому й придумує Безсмертний всілякі капості. Що ж він цього разу намудрував?

Одного літнього ранку в Чудному світі стався справжній переполох. Яга й Василіса безслідно зникли. Кіт з Івасиком весь двір обнишпорили, а вони ніби розчинилися. Стали прочісувати ліс вздовж і впоперек. Коли назустріч Лісовик:
-         Гілочку мою не бачили?
Отут-то Кіт зовсім розкис – адже це вже нагадувало справжнє таємниче викрадення.
-         Ой горе мені, вусатому, горе, - заголосив він, - і на кого ж ви мене покинули? Хто тепер спинку почухає? Хто борщику зварить?
-         Ну давай я почухаю, - підбадьорював його Івасик.
-         А борщику?
-         А борщику поїси, коли справу розкриємо, - хлопчик дістав із кишені лупу.
Дуже скоро він помітив на дереві ось таке оголошення:
 «Хочеш стати найпрекраснішою в цілому світі? Прийди опівночі до Дзвінкого Джерельця й напийся з нього води!»
-         І тут реклама, - махнув рукою хлопчик.
-         А може, це пастка? – припустив Кіт. – Треба перевірити.

Та біля джерельця вони побачили тільки стару жабу і двох маленьких жабенят. Помітивши приятелів, жаби так розійшлися, що Кіт навіть трішки злякався. Він позадкував до стежини, аж тут стара жабенція, спритно вискочила йому на голову й ляснула по вусі.
-         Це ж хазяйка, - стрепенувся Кіт, - я її стусани з тисячі впізнаю.
Кіт обережно взяв жабу в руки, а Івасик підняв двох жабенят.
-         Гілочко, Василісо, невже це ви? – запитав хлопчик.
У відповідь жабенята жалібно закумкали, а стара жаба вказала на дерево з таким самим оголошенням, що друзі бачили раніше.
-         Кощій? – здогадався Кіт. – Це він усе влаштував. Підлив у джерельце зілля чаклунське.
Жаби знов закрекотали.
-         Ех ви, - зітхнув Івасик, - і хто в наш час у рекламу вірить?

Рятувати перших красунь Чудного світу зібралася вся лісова братія. Довго вони радилися й вирішили шукати смерть Кощієву. А вона, як відомо в яйці, яйце в качці, качка в зайці, заєць у скрині, а скриня на дубі завітному. Та де ж його знайти? Раптом обізвався Лісовик.
-         Є в мене один дивний жолудь, - каже, - дістався у спадок від прадіда.
-         Хутчій давай сюди, - скомандував Кіт. – Може, згодиться?
Лісовик дістав жолудь і мовив:
-         Жолудь-жолудь, поможи,
дуб Кощіїв покажи!
Раптом жолудь підскочив, перевернувся в повітрі і… чкурнув уперед, перебираючи маленькими ніжками.  Рятівники побігли за ним.
Біжать-біжать, аж захекалися, а жолудь усе не спиняється. Нарешті показався величезний дуб. На ньому – скриня старовинна. Івасик із Котом спритно вилізли на дерево, аби скинути скриню додолу. Вовк та Лісовик лишилися внизу ловити.
-         Дай я зловлю!
-         Ні, я! - сперечалися вони , стоячи під дубом.
Кожен хотів власноручно піймати таку важливу здобич. Та поки герої сперечалися, скриня впала й розбилася, а з неї вискочив заєць.
-         Він мій! - гаркнув Вовк і, відпихнувши Лісовика, чкурнув уперед.
Та й Лісовик не промах – підхопив Івасика, Кота і мерщій за Вовком. Біжить Сірий за зайцем, ніяк наздогнати не може. Вже із сил вибивається, от-от впаде.
-         Треба його підтримати, - порадив Івасик, - як футболістів на стадіоні.
Звісно, ні Кіт, ні Лісовик ніколи й не чули про стадіон, але Івасик швиденько все пояснив і вже за мить уся компанія дружно загорлала:
-         Сі-рий! Сі-рий! Сі-рий! Сі-рий!
Відчувши дружню підтримку, Вовк стрілою кинувся вперед і схопив зайця. Але в ту саму хвилину косоокий зник, а з вовчих лап вилетіла качка.
Птаха швидко здійнялася в небо.
От би зараз на летючий килим, та його, як на біду, забули вдома. Здавалося, все втрачено.
Аж тут із-за хмар показалася Гориня. Вона як вітер понеслася за магічною птахою.  Над Блакитним озером дракоша майже схопила качку, а вона раз - і зникла, тільки яйце чарівне у воду бульк!
Підбігли друзі до води й ледь не плачуть. Як же тепер смерть Кощієву дістати?
-         А хто це тут мені воду баламутить? – почувся грізний голос Водяника.
Він по пояс висунувся з води, тримаючи в руці те саме яйце. А на лобі в озерного правителя красувалася величезна ґуля. Оце так пощастило!
-         Ура! – заволав Кіт і з обіймами кинувся до Водяника, але як вліз у воду по пузо, швиденько передумав.
Діставши яйце, друзі пішим походом вирушили на замок Кощія.
-         Ти диви, - засміявся Безсмертний, - я за ними стільки ганявся, а вони самі в руки йдуть! Ану взяти їх!
Гноми зі зброєю побігли до гостей, та коли Івасик показав яйце, умить відсахнулися.
-         Що? Як вам це вдалося? – заверещав Кощій і вже хотів був вихопити яйце в Івасика, але хлопчик вчасно кинув його Коту, Кіт – Лісовику, а Лісовик – Вовку. Безсмертний тільки безпомічно бігав від одного до іншого, поки геть не заморився.
-         Віддайте! Просю-молю! – благав Кощій.
-         Тоді негайно зніми свої чари! – наказав Лісовик і простяг Безсмертному кошика з жабами.
-         Добре-добре, як скажете, - забубонів Кощій. - Та я ж просто для сміху, подумаєш. Ви що, жартів не розумієте?
Безсмертний наказав гномам принести чарівне зілля, скропив ним жаб і нещасні знову стали Бабою Ягою, Гілочкою та Василісою Прекрасною.  
Оговтавшись, Яга хотіла помститися розбійнику, але той яйце в руки, руки в ноги і як дремене. Тільки його й бачили.
-         Я з тобою ще поква-ква-квитаюся, Чахлику! – грозила Безсмертному Яга. – Я тобі ще поква-ква-кажу!
Почувши такі погрози, друзі так і зайшлися гучним реготом. Та й справді, чому сумувати, коли все так добре скінчилося?


Так взагалі-то й буває, малята, якщо діяти дружною командою і підтримувати одне одного.




Казка з татом Івасик Телесюк Антон Сіяніка Ивасик Телесюк Антон Сияника Willy Tilley Anton Siyanika

2 комментария:

  1. Спасибо! Скажите, ну где же можно приобрести книгу про Ивасика????

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. К сожалению, выход книги немного задерживается. Издательство обещает выпустить в первом квартале 2015 года.

      Удалить