воскресенье, 29 сентября 2013 г.

Івасик Телесюк і Баба Яга



Івасик Телесюк - звичайний хлопчик. Від кіно та мультиків за вуха не відтягнеш. От тільки часу на це в нього зовсім небагато. Весь день розписаний по хвилинах – навчання, гуртки, спортивні секції… Чого тільки батьки для Івасика не вигадують…
І от одного разу вигадали вони поїхати за місто відсвяткувати мамин день народження.
До свята в лісовому будиночку готувалася вся родина. Вирішували, як прикрасити двір, які влаштувати сюрпризи, а найголовніше – що подарувати.
Івасик довго не роздумував. Він знав, що найкращий дарунок – це книга.Тому й придбав на всі свої гроші яскраву книжку з малюнками. А називалась вона «Здорова їжа». Адже мама так любила готувати. А Івасик – любив мамині страви …і маму. 
Тільки тримати подарунок удома було небезпечно. Раптом мама знайде і завчасно зрадіє. Треба було знайти дарунку надійне сховище. А кращого місця, ніж ліс, годі й шукати.
Тож Івасик вирушив у ліс.
Варто сказати, що ліс хлопчик бачив хіба що по телевізору.
Все йому тут було цікаво. Він озирався по сторонах. Прислухався до кожного шурхоту. І раптом на дереві побачив здоровенного кота.

- Киць-киць-киць! – погукав Івасик.

Але котище, ніби й не почув хлопчика. Він розлігся на гілці і ліниво вмивався.

Хлопчик кликав кота знову і знову, махав руками, приманював бутербродом із сиром, але кіт не озивався.
Івасик аж спітнів, гукаючи кота. Тепер він уже не міг так просто піти. Хлопчик вирішив будь-якою ціною дістати його. І… поліз на дерево. Ступив на одну гілку, перескочив на другу. А третя була зовсім тоненькою.

-          Витримає, - подумав Івасик…

Але гілка не витримала, і хлопчик полетів униз.

Усе закрутилося-завертілося, як у калейдоскопі. Івасик навіть зажмурив очі.

А коли розплющив, побачив над собою кота.

-          Ну що, очу-у-уняу? – несподівано промовив кіт.

Івасик аж підскочив від несподіванки.
-          Очу-уняу! – підтвердив кіт і зник у хащі.

– Мабуть, я головою вдарився, коли падав, – подумав Івасик.

Та, як ви вже зрозуміли, хлопчик був не з лякливих.

Він підняв із землі свій рюкзачок і побіг за котом.


Через якийсь час Івасик побачив перед собою страшнуватий частокіл..  Хлопчик швидко зметикував, як здолати цю перепону і за кілька хвилин уже був за нею. 

Івасик не повірив своїм очам, коли побачив… хатинку на курячих ніжках.
- Точно вдарився, - подумав він і потрусив головою, але хатинка нікуди не зникла. Навпаки – з неї вийшла справжня Баба Яга. А слідом за нею той самий балакучий котище.

Спершу Івасик зовсім розгубився, адже в казки він давно не вірив. Що ж це таке?

-          Ага! Знаю!– розміркував хлопчик. - Тут знімають кіно!

Стати кінозіркою було Івасиковою заповітною мрією.  Такої нагоди наш герой втратити не міг.

Він стрімко вискочив на ґанок і закричав:

- Візьміть і мене в кіно! Не пожалкуєте, – благав хлопчик. – Дивіться, як я вмію.

Баба Яга з котом лише мовчки перезирнулася.
- Рятуйте! – щосили заверещав Івасик. – Бабо Яга, не їж мене! – Хлопчик з усіх сил намагався показати свої таланти, але Яга тільки кліпала очима.

- Де тут у вас камери? – не здавався Івасик.

- Яке кіно? Які камери? Ти хоч розумієш, куди потрапив? – просичала старенька і грізно клацнула зубами.

Вперше за весь час Івасику стало лячно!

- А-а-а! Рятуйте! – тепер уже по-справжньому заволав він. – Не їж мене!

- Дуже треба мені тебе їсти, - образилася бабця і пішла собі в хату.

- На дієті вона, - втрутився в розмову кіт, - От уже триста років. Живіт замучив. А я її попереджав: Не можна стільки смаженого. Не слухала! Тепер казиться. Город завела, а готувати не вміє.

От і доводиться тепер нам, як кролям, сиру моркву з капустою гризти. – кіт печально потер лапою черево.

- Ось тут написано, як готувати смачне й корисне,  - радісно сказав Івасик і витяг з рюкзачка книгу.

Потім вони з котом набрали на городі овочів і приготували смачнюще рагу.

- От, пригощайтесь, - запросив Івасик бабцю до столу, - це і смачно, і корисно.

Поки ласували стравою, Івасик встиг розповісти новим друзям про те, що нового у світі і про мамин дарунок. Від такої смакоти Яга зовсім роздобріла:

- Ну й книга, оце так скарб, - не припиняла дивуватися вона, наминаючи рагу.

Івасик згадав, якою похмурою вона була раніше і не міг повірити своїм очам.

Хлопчик не знав, як вчинити. З одного боку - Язі дуже потрібна ця книга. З іншого – що тоді подарувати мамі?

- От! Залиште її собі, - рішуче сказав Івасик, протягуючи книгу Язі. – А для мами я щось придумаю.

- Дякую, але нічого лишати не потрібно. всміхнулася бабуся. – Я все-таки Яга. Теж дещо вмію.

Баба Яга узяла книгу, поклала її до старої шафи і промовила заклинання:


Ану шафо, диво-шафо!

Попрацюй-но, як дзеркафа!

Віддзеркаль те, що в тобі

Була одна, а стало дві!


Івасик аж рота відкрив, коли Яга витягла з шафи дві однаковісінькі книжки.

- Ти подарував диво мені, а я дарую тобі, - підморгнула хлопчикові Яга. – Зрештою, яка казка без дива?

Отримавши подарунок, мама стала ще частіше радувати усіх своїми смачними шедеврами.

Яга теж щодня частувала кота новими корисними стравами.
Коли Івасик приходив до них у гості, не переставав дивуватися:

- І як одна маленька книга зробила стількох людей щасливими?

Кіт відсьорбнув із блюдця киселю й промуркотів:

- Щастя не ділиться а множиться, віддаєш - і його стає вдвічі більше.


Переклад і літературна обробка Марини Куцик-Герасименко.
Iлюстрації Вікторії Протас

Видеоверсия сказки в рамках телепроекта "Сказка з папой" ("Казка з татом") на канале "ПлюсПлюс" (Украина). Приятного просмотра!




Казка з татом Івасик Телесюк Антон Сіяніка Ивасик Телесюк Антон Сияника Willy Tilley Anton Siyanika

Комментариев нет:

Отправить комментарий