понедельник, 13 октября 2014 г.

Райдугони та Королева Мух



В одній далекій-далекій галактиці сяє чудова й радісна зірка Ра. Навколо неї обертається сила-силенна планет, великих і маленьких. Одну з них називають Дра-Дра. Живуть на ній різні дракони. І серед них сім райдужних драконів – Райдугонів! Червоний найсильніший. Помаранчевий – відомий ласун. Жовтий такий легковажний, що аж літає за вітром. Зелений обожнює музику та квіти, а Блакитний - мистецтво. Синій розумний і спостережливий, а Фіолетовий постійно на зв’язку з космосом. Щоранку брати вилітають зі свого замку і будують Райдужний Міст. По ньому люди, які потрапили на Дра-Дра уві сні, можуть повернутися додому, на Землю!

А на Землі жила собі дівчинка Льоля, яка дуже любила куховарити. Тільки от халепа - їсти дівчинка теж любила. І тому була трішки пухкенькою. Це дуже засмучувало її маму. Вона ж бо мріяла, щоб Льоля стала балериною.

Якось увечері Льоля заснула й опинилася в дивовижному місці, де все навколо було їстівним!
Та тільки Льоля захотіла відкусити шматочок, як...
- Не чіпай! Це моє! – з-за торта вистрибнуло чудовисько, схоже на помаранчевого крокодила. Але воно було таким кумедним, що дівчинка геть не злякалася.

- Здрастуй! - ввічливо сказала вона. - Я Льоля, а хто ти?
- Я Помаранчевий Райдугон, - сказало чудовисько, запихаючи в рот ще один шматок торта. - Люблю попоїсти.
- А що ти тут робиш? – спитала дівчинка.
- Працюю. Ходімо покажу.

Дракон вистрибнув з-за столу і, спритно перебираючи короткими ніжками, кудись побіг. Льоля пішла за ним.

- А навіщо тобі стільки їжі? – поцікавилась дівчинка, оглядаючи гори запасів.
- Ми з братами збираємося в похід. пояснив Помаранчевий. – До речі, он вони, готуються до відльоту.
Райдугон покликав дівчинку до вікна.
- Ми з братами дуже дружні. Сваримося тільки тоді, коли нас якась муха покусає. Таке іноді трапляється!

І Помаранчевий розповів Льолі про те, як Королева Мух весь час підсилає до братів своїх кусючих слуг. Щоб раз і назавжди розібратися з аферисткою, Райдугони вирішили полетіти на Муштру – планету комах, де живе Королева та її мушина армія.

Колись давно мухи були зовсім неорганізовані і дуже від цього страждали. Тоді Королева вимуштрувала їх за допомогою Чарівного Контрабаса. Його негармонійні звуки позбавляли мух волі та змушували слухатися володарку.

Райдугони разом із Льолею відправилися на Муштру. Тут їх уже чекали незліченні вимуштрувані полчища. На чолі своєї армії на павучому троні сиділа сама Королева Мух із Чарівним Контрабасом. Він видавав дуже неприємні звуки.

- Їх так багато, - Льоля злякано подивилася на величезну армію комах. - Ви впевнені у своїх силах?
- Дай тільки розімнемося, - прогарчав Червоний, стискаючи кулаки.
- Але ж ми домовлялися без бійок, брате, - нагадав йому Зелений.
- Може, задати їм жару? - запропонував Помаранчевий.
Він був єдиним вогнедишним драконом серед братів.
- Це нічим не краще за бійку, – розсудливо промовив Синій.
А поки Фіолетовий відкривався Мудрості Космосу, Блакитного відвідала геніальна ідея.
- Жовтий розсмішить кого-завгодно, навіть контрабас!

Веселий Райдугон запустив у контрабас таку сильну смішинку, що в того від сміху лопнули струни. Мухи знову стали неорганізованими і розлетілися хто куди, лишивши Королеву саму на полі бою.

Райдугони вже хотіли скинути володарку з трону і раптом між ними встала Льоля.
-         Стійте! - крикнула дівчинка. - Хіба ви не бачите? Вона зовсім не зла! Просто нещасна.
Льоля обійняла перелякану муху.
Та розридалася, а потім зізналася, що насправді вона ... Бабка!

Товста й неповоротка бабка, якій дуже хотілося бути кращою за інших. Вона залишила свій дім, де всі були стрункими та граційними, відшукала Чарівний Контрабас, навчилася на ньому грати і стала володаркою неорганізованих мух. Вони поважали її та не помічали проблем із вагою. Для них вона була найкращою.

Так бабка стала Королевою Мух! Але це її зовсім не втішало. Все життя неповороткій Королеві хотілося лиш одного – кружляти на Весняному балу бабок і отримати титул «Найстрункішої».

- Ми маємо допомогти, - сказала Льоля Райдугонам. – Кожен заслуговує на здійснення своєї мрії.
І друзі взялися до справи. Фіолетовий допомагав Королеві заспокоїтися. Червоний займався з нею спортом, а Жовтий не давав сумувати. Зелений підбадьорював веселими пісеньками. Блакитний учив танцювати. А Синій стежив за тим, щоб ніхто із жалісливих мух таємно не підгодовував Королеву.
Льоля теж всіляко намагалася підтримати нову подругу. І все робила разом із нею - і бігала, і танцювала. Навіть їсти стала менше!

Але найважче завдання дісталося Помаранчевому - він знищував усі запаси шкідливої їжі в палаці, щоб не лишити мушиній володарці ні крихти.

І нехай Королева не стала найстрункішою на балу, та, коли прекрасний кавалер запросив її на танець, вона аж засвітилася від щастя.

Усі раділи й танцювали, аж доки не настав час повертатися додому.

- Виходить, не треба ставати стрункою, щоб знайти своє щастя? - спитала у Райдугонів Льоля.
- Звісно, ні, - всіма очима підморгнув їй Синій.
- Просто роби те, що тобі до смаку, - сказав Помаранчевий, обіймаючи гостю на прощання.
- Те, від чого хочеться сміятися, - всміхнувся Жовтий.
- Те, що робить тебе сильною, - рикнув Червоний.
- Те, що змушує твоє серце співати! – прощебетав Зелений.

І коли Льоля повернулася додому, вона сказала батькам, що хоче бути не балериною, а кулінаром. 

Літературний редактор: Марина Куцик-Герасименко
Відеоверсія: телепроект "Казка з татом" телеканалу Плюсплюс








Казка з татом Райдугони Антон Сіяніка Радугоны Антон Сияника Rainbow Dragons Anton Siyanika Raidragons

Комментариев нет:

Отправить комментарий